Словник української мови у 20 томах

подовгу

ПОДО́ВГУ, присл.

Щоразу тривалий час, довго.

Інколи [чоловік] піднімав голову й подовгу дивився на небо (Ю. Бедзик);

В кімнаті для приїжджих, де Каргат жив тоді, ночами подовгу горіло світло (Ю. Шовкопляс).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. подовгу — подо́вгу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. подовгу — присл. Щоразу тривалий час, довго.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подовгу — ДО́ВГО (тривалий час), ЧИМА́ЛО, ЧИМА́ЛУ́ ГОДИ́НУ, ЧИМА́ЛИ́Й ЧАС, ВСЕ (УСЕ́) розм., ДОВГЕ́НЬКО розм.; ПОДО́ВГУ (щоразу). — Чогось довго нашої дівки нема, — Олена ставить на стіл вечерю, заглядає у вікно. — Таки довгенько. (М.  Словник синонімів української мови
  4. подовгу — ПОДО́ВГУ, присл. Щоразу тривалий час, довго. Інколи [чоловік] піднімав голову й подовгу дивився на небо (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 112); В кімнаті для приїжджих, де Каргат жив тоді, ночами подовгу горіло світло (Шовк., Інженери, 1956, 7).  Словник української мови в 11 томах