подовгу

ДО́ВГО (тривалий час), ЧИМА́ЛО, ЧИМА́ЛУ́ ГОДИ́НУ, ЧИМА́ЛИ́Й ЧАС, ВСЕ (УСЕ́) розм., ДОВГЕ́НЬКО розм.; ПОДО́ВГУ (щоразу). — Чогось довго нашої дівки нема, — Олена ставить на стіл вечерю, заглядає у вікно. — Таки довгенько. (М. Стельмах); Я чимало прожив на світі. Що й казати — солідний вік (Л. Дмитерко); Почали судити Кармеля і судили його чималий час (Марко Вовчок); Вже надворі сутеніло, вже й череда прибігла з поля, а гості все сиділи, балакали та попивали варенуху (І. Нечуй-Левицький); В кімнаті для приїжджих ночами подовгу горіло світло (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. подовгу — подо́вгу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. подовгу — присл. Щоразу тривалий час, довго.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подовгу — ПОДО́ВГУ, присл. Щоразу тривалий час, довго. Інколи [чоловік] піднімав голову й подовгу дивився на небо (Ю. Бедзик); В кімнаті для приїжджих, де Каргат жив тоді, ночами подовгу горіло світло (Ю. Шовкопляс).  Словник української мови у 20 томах
4. подовгу — ПОДО́ВГУ, присл. Щоразу тривалий час, довго. Інколи [чоловік] піднімав голову й подовгу дивився на небо (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 112); В кімнаті для приїжджих, де Каргат жив тоді, ночами подовгу горіло світло (Шовк., Інженери, 1956, 7).  Словник української мови в 11 томах