подорожувати
ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., чим, по чому і без дод.
Здійснювати подорож (у 1 знач.).
Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Леся Українка);
// розм. Ходити, їздити.
– Коли я подорожую вулицями Росії, панове, я віддаю перевагу панінкам [паннам] (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)