подорожувати —
подорожува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
подорожувати —
-ую, -уєш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.). || розм. Ходити, їздити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подорожувати —
Подорожува́ти, -жу́ю, -жу́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
подорожувати —
ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., чим, по чому і без дод. Здійснювати подорож (у 1 знач.). Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Леся Українка); // розм. Ходити, їздити.
Словник української мови у 20 томах
подорожувати —
Кому в дорогу, тому й час. Хто іде в дорогу, хан буде готовий. Осел хоч багато подорожував, та все додому ослом вертав. Зміна місця дурного не навчить. Подорожні найскорше забувають парасолю і правду.
Приповідки або українсько-народня філософія
подорожувати —
ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки).
Словник синонімів української мови
подорожувати —
ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.). Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах