подряпати
ПОДРЯ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що, кому що. Зробити на чому-небудь подряпину (подряпини), злегка дряпнути.
Грицькова борода подряпала Карпові щоку, аж кров виступила (І. Нечуй-Левицький);
Пальці подряпав [Микита] сталевим дротом І на лівій руці і на правій (П. Дорошко);
[Настасія Юліанівна:] Несіть сюди [стіл] .. Не поламай, Тарасе! Радий, що сили, як у вола. Дивись, подряпаєш об лутку (Л. Смілянський);
Сім раз стріляв у нього Карпо і тільки лице подряпав (Григорій Тютюнник);
// безос.
– Голова в мене ціла. Її осколком подряпало, а череп не пробило, – спокійно пояснив Охрім (В. Кучер).
2. без дод. Шкрябати, дерти десь, по чому-небудь якийсь час.
Люто подряпав [Коробець] за вухом, зітхнув (Ю. Збанацький).
3. що, розм. Мілко поорати.
Вже до обіду виорав [плуг] ділянку, Подряпав землю ледве по верхах (В. Іванович).
Словник української мови (СУМ-20)