подушечка
ПОДУ́ШЕЧКА і заст. ПО́ДУШЕЧКА, и, мн. подушечки́, чо́к, ж.
1. Зменш.-пестл. до поду́шка 1.
Було б учити, як лежало поперек подушечки, а як удовж, то вже не поможеться (Номис);
Батько садовить його на раму [велосипеда], де біля руля маленька подушечка (Я. Гримайло);
Він знову зник ненадовго й вернувся з надувною гумовою подушечкою в руках (Л. Первомайський);
* У порівн. Поплескав [лікар] Дороша по спині пухкою, як подушечка, рукою (Григорій Тютюнник);
// Що-небудь м'яке, опукле, схоже на невелику подушку.
Він [метелик] спокійно сидів на розквітлій подушечці червоної конюшини (О. Донченко);
Гриць схопив Жучка за обидві лапи, ніби хотів відігріти холодні округлі подушечки собачих пальців (Ю. Збанацький).
2. перев. мн. Сорт цукерок з начинкою, за формою схожих на подушку.
Купити дитині подушечок.
3. заст., рідко. Мішечок із ладаном; ладанка.
ПО́ДУШЕЧКА див. поду́шечка.
Словник української мови (СУМ-20)