подякувати
ПОДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, рідше чому і без дод.
Висловити вдячність, подяку за щось.
Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Т. Шевченко);
Дарина Михайлівна подякувала гостям, що завітали на проводи сина (М. Зарудний);
// Завдячувати кому-, чому-небудь.
[Люцій:] Теофіле, ти подякуй своїй сивизні, що стерпів я сеє (Леся Українка).
◇ (1) Подя́кувати за хліб і (за) сіль; Подя́кувати за хліб-сі́ль:
а) висловити подяку за пригощання, гостинність.
Гості, повечерявши всмак, не довго сиділи: подякували Супрунові та козачкам за хліб, за сіль, забрали свої драні свити і пішли вкупі з Супруном в клуню спати (І. Нечуй-Левицький);
Гості встали з-за стола й довгим рядком простяглися до кімнати, де лежала Онися, щоб подякувати за хліб-сіль (І. Нечуй-Левицький);
б) висловити подяку за піклування, турботу, утримання, опіку тощо.
У наймах сяк собі, то так Придбав, сірома, грошенят, .. Подякував за хліб і сіль І за науку добрим людям (Т. Шевченко);
– Подякую йому [отаманові] за хліб, за сіль, наглежу [нагляджу] де хуторок красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові... Тільки люби мене вірно, моя дівчино! (Марко Вовчок);
Надвечір приїхала нова мамка. Оксані звеліли збиратись у дорогу. Міцно поцілувала вона свого годованця Миколу, з усіма попрощалася, подякувала за хліб-сіль та й стала складати своє добро (Л. Яновська);
– Попрощався зі своїми господарями, подякував за хліб-сіль і пішов (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)