подякувати

Подякувати, -кую, -єш

гл. Поблагодарить. АД. І. 14. От вовк виліз, поїв, подякував і побіг. Рудч. Ск. І. 177. Подякую йому за хліб, за сіль. МВ. І. 139.

Значення в інших словниках

1. подякувати — подя́кувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подякувати — -ую, -уєш, док. Висловити подяку. || Завдячувати кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подякувати — ПОДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, рідше чому і без дод. Висловити вдячність, подяку за щось. Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Т. Шевченко); Дарина Михайлівна подякувала гостям, що завітали на проводи сина (М.  Словник української мови у 20 томах
4. подякувати — подя́кувати 1. дякувати (ср, ст): Подякував вам за добру гостину і вже буду йти (Авторка); – Пане Даню, ви вже йдете? Та ще трошки посидьте. – Та ні, вже час, подякував, дуже було супер (Авторка) 2. евф.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. подякувати — ДЯ́КУВАТИ кому (висловлювати вдячність за щось); ПА́ДАТИ В НО́ГИ (УПАДА́ТИ ДО НІГ) перед ким, кому, розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. (про дуже сильне, аж надмірне почуття вдячності); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого (перев. долю, Бога). — Док.  Словник синонімів української мови
6. подякувати — Подя́кувати, -кую, -куєш кому  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. подякувати — ПОДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док. Висловити подяку. Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1963, 269); Дарина Михайлівна подякувала гостям, що завітали на проводи сина (Зар., На..  Словник української мови в 11 томах