подібний
ПОДІ́БНИЙ, а, е.
1. до кого – чого, рідше кому, чому, на кого – що. Який має багато спільних рис з ким-, чим-небудь, майже такий, як інший; схожий на когось, щось.
Сухе [мамине] тіло гріло мене теплом, таким знайомим і ні на що не подібним (М. Коцюбинський);
– Погляньте лишень, який гарний [хлопчик]. Зовсім до вас подібний (І. Франко);
[Хілон:] Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний (Леся Українка);
Нарешті виринуло сонце, подібне до величезного золотого гриба (В. Гжицький);
Поет і художник подібні бджолі: з найрізноманітніших квітів збирають вони янтарний і запашний мед (М. Рильський).
2. Саме цей, такий, як той, про якого йшла або йде мова – вказує на властивість особи, якість предмета тощо.
Наче в такт природі серце моє стрепенулось од бажання подібної ж гармонії в людському житті (М. Коцюбинський);
[Єлизавета:] А Київ наш – зелений і прозорий! Дніпро широкий... кучеряві гори, Палати білі, бані золоті... Де ще красу подібную знайти? (І. Кочерга).
3. мат. Який має подібність (у 2 знач.).
Два многогранники називаються подібними, якщо вони мають відповідно рівні многогранні кути і відповідно подібні грані (з навч. літ.).
4. заст. Гарний, красивий.
5. заст. Придатний, підхожий, годящий.
Словник української мови (СУМ-20)