подільчивий

ПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм.

Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь.

Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. подільчивий — поді́льчивий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. подільчивий — -а, -е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подільчивий — ПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь. Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (Коз., Нові Потоки, 1948, 169).  Словник української мови в 11 томах
4. подільчивий — Подільчивий, -а, -е Подѣльчивый, готовый уступить.  Словник української мови Грінченка