1. Словник української мови у 20 томах

подільчивий

ПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм.

Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь.

Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подільчивий — поді́льчивий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. подільчивий — -а, -е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подільчивий — ПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь. Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (Коз., Нові Потоки, 1948, 169). Словник української мови в 11 томах
  4. подільчивий — Подільчивий, -а, -е Подѣльчивый, готовый уступить. Словник української мови Грінченка