подільчивий
Подільчивий, -а, -е
Подѣльчивый, готовый уступить.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подільчивий — поді́льчивий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- подільчивий — -а, -е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подільчивий — ПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь. Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (В. Козаченко). Словник української мови у 20 томах
- подільчивий — ПОДІ́ЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь. Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (Коз., Нові Потоки, 1948, 169). Словник української мови в 11 томах