поетика

ПОЕ́ТИКА, и, ж.

Розділ науки про літературу, в якому вивчається структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу.

Арістотелева поетика була не догматична, а індуктивна: до сформульовання [сформулювання] правил критик доходив, простудіювавши багато творів даної категорії (І. Франко);

В перших п'яти класах [Києво-Могилянської колегії] вивчали граматику, синтаксис, поетику та ін (з наук. літ.);

// Система поетичних форм і принципів, основних стилістичних особливостей, властивих творчості того чи іншого письменника або літературному напрямові.

Поетика О. Гончара романтична за своєю природою (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. поетика — пое́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поетика — -и, ж. Розділ науки про літературу, в якому вивчаються структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу. || Система поетичних форм і принципів, основних стилістичних особливостей, властивих творчості того чи іншого письменника або літературному напрямові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поетика — пое́тика (від грец. ποιητική – майстерність творення) 1. Наука про художню літературу, теорія літератури. 2. Теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо). 3. Система художніх принципів того чи іншого літературного напряму або окремого поета.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. поетика — Пії́тика = пое́тика пое́тика, -ки, -ці; -тики, -тик  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поетика — ПОЕ́ТИКА, и, ж. Розділ науки про літературу, в якому вивчається структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу.  Словник української мови в 11 томах