пожалуй
ПОЖА́ЛУЙ, вставн. сл., розм., рідко, заст.
Те саме, що ма́бу́ть.
– Пожалуй, він [батько] ще й рад буде, щоб збути нас (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Уживається при висловленні нерішучої, невизначеної згоди.
Подумав ото [хазяїн] .. та й кажу їй: пожалуй, я тебе найму, тільки попереду справлюся, де слід (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)