пожалуй
ПОЖА́ЛУЙ, вставн. сл., розм., рідко. Те саме, що ма́буть.
— Пожалуй, він [батько] ще й рад буде, щоб збути нас (Кв.-Осн., II, 1956, 258);
// Уживається при висловленні нерішучої, невизначеної згоди.
Подумав ото [хазяїн].. та й кажу їй: пожалуй, я тебе найму, тільки попереду справлюся, де слід (Мирний, III, 1954, 144).
Словник української мови (СУМ-11)