пожаль

ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал. Жаль.

— Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро.. — Не годилося кидати, — промовили усі брати з пожалем (Вовчок, І, 1955, 308).

Значення в інших словниках

1. пожаль — по́жаль іменник чоловічого роду, істота жаль діал.  Орфографічний словник української мови
2. пожаль — -ю, ч., діал. Жаль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожаль — ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал. Жаль. – Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро .. – Не годилося кидати, – промовили усі брати з пожалем (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах