пожаль
ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал. Жаль.
— Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро.. — Не годилося кидати, — промовили усі брати з пожалем (Вовчок, І, 1955, 308).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожаль — по́жаль іменник чоловічого роду, істота жаль діал. Орфографічний словник української мови
- пожаль — -ю, ч., діал. Жаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожаль — ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал. Жаль. – Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро .. – Не годилося кидати, – промовили усі брати з пожалем (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах