пожаль
ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал.
Жаль.
– Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро .. – Не годилося кидати, – промовили усі брати з пожалем (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожаль — по́жаль іменник чоловічого роду, істота жаль діал. Орфографічний словник української мови
- пожаль — -ю, ч., діал. Жаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожаль — ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал. Жаль. — Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро.. — Не годилося кидати, — промовили усі брати з пожалем (Вовчок, І, 1955, 308). Словник української мови в 11 томах