поживний
ПОЖИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь.
Всю розсаду ми вирощуємо в поживних горщечках (з наук. літ.);
Люпин використовує поживні речовини ґрунту, особливо фосфорну кислоту (з наук. літ.);
// Багатий на речовини, які живлять організм; корисний для живого організму.
На більш поживних ґрунтах саджанці краще приживлюються після садіння й добре ростуть (з наук. літ.);
Великий вміст білка в зерні і соломі гороху дав змогу тваринникам складати поживні раціони (з наук. літ.);
– Молодець! Ти знайшов трюфель! Це рідкісний гриб, дуже дорогий і поживний (М. Чабанівський);
* Образно. [Старий диякон:] То ти приходь до нас щотижня на агапи у неділю (се в нас такі обіди для убогих), там матимеш поживну добру страву для тіла і для духа (Леся Українка).
2. Придатний для їжі.
Узяв коваль хлібину .. й сказав поважно: – Хай же, Катре, не буде нам хліб гіркий у житті, а хай буде поживний! (А. Головко);
Не знайшовши нічого для себе поживного і бачачи, що його [фашиста] приятелі вже виходять, він потяг з столу скатерку (П. Панч).
3. Пов'язаний із живленням.
Багаторічні трави сприятливо впливають також на поживний режим ґрунту (з наук. літ.);
Розроблено прискорений спосіб підвищення поживної цінності соломи обробкою її аміачною водою в комплексі із запарюванням (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)