1. Словник української мови у 20 томах

поживний

ПОЖИ́ВНИЙ, а, е.

1. Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь.

Всю розсаду ми вирощуємо в поживних горщечках (з наук. літ.);

Люпин використовує поживні речовини ґрунту, особливо фосфорну кислоту (з наук. літ.);

// Багатий на речовини, які живлять організм; корисний для живого організму.

На більш поживних ґрунтах саджанці краще приживлюються після садіння й добре ростуть (з наук. літ.);

Великий вміст білка в зерні і соломі гороху дав змогу тваринникам складати поживні раціони (з наук. літ.);

– Молодець! Ти знайшов трюфель! Це рідкісний гриб, дуже дорогий і поживний (М. Чабанівський);

* Образно. [Старий диякон:] То ти приходь до нас щотижня на агапи у неділю (се в нас такі обіди для убогих), там матимеш поживну добру страву для тіла і для духа (Леся Українка).

2. Придатний для їжі.

Узяв коваль хлібину .. й сказав поважно: – Хай же, Катре, не буде нам хліб гіркий у житті, а хай буде поживний! (А. Головко);

Не знайшовши нічого для себе поживного і бачачи, що його [фашиста] приятелі вже виходять, він потяг з столу скатерку (П. Панч).

3. Пов'язаний із живленням.

Багаторічні трави сприятливо впливають також на поживний режим ґрунту (з наук. літ.);

Розроблено прискорений спосіб підвищення поживної цінності соломи обробкою її аміачною водою в комплексі із запарюванням (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поживний — (який має багато поживних речовин) живильний, ситний. Словник синонімів Полюги
  2. поживний — пожи́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. поживний — (харч) тривний, ситний, їстівний; (- середовище) біол. живильний. Словник синонімів Караванського
  4. поживний — -а, -е. 1》 Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь. || Багатий на речовини, які живлять організм; корисний для живого організму. || Придатний для їжі. 2》 Пов'язаний із живленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поживний — ПОЖИ́ВНИЙ (який містить необхідні для живлення організму речовини; цілком придатний для їжі), ЖИВИ́ЛЬНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм., ЗАЖИ́ВНИЙ діал.; КАЛОРІ́ЙНИЙ (який має достатню кількість калорій); СИ́ТНИ́Й, ТРИ́ВНИ́Й, ТРИВКИ́Й рідше (який добре тамує голод). Словник синонімів української мови
  6. поживний — Пожи́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поживний — ПОЖИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь. Всю розсаду ми вирощуємо в поживних горщечках (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах