поживний
ПОЖИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь.
Всю розсаду ми вирощуємо в поживних горщечках (Колг. Укр., 11, 1956, 13);
Люпин використовує поживні речовини грунту, особливо фосфорну кислоту (Хлібороб Укр., 5, 1966, 20);
// Багатий на речовини, які живлять організм; корисний для живого організму.
На більш поживних грунтах саджанці краще приживлюються після садіння й добре ростуть (Озелен. колг. села, 1955, 122);
Великий вміст білка в зерні і соломі гороху дав змогу тваринникам складати поживні раціони (Колг. Укр., 12, 1961, 10);
— Молодець! Ти знайшов трюфель! Це рідкісний гриб, дуже дорогий і поживний (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 145);
*Образно. [Старий диякон:] То ти приходь до нас щотижня на агапи у неділю (се в нас такі обіди для убогих), там матимеш поживну добру страву для тіла і для духа (Л. Укр., II, 1951, 229);
// Придатний для їжі.
Узяв коваль хлібину.. й сказав поважно: — Хай же, Катре, не буде нам хліб гіркий у житті, а хай буде поживний! (Головко, II, 1957, 208);
Не знайшовши нічого для себе поживного і бачачи, що його [фашиста] приятелі вже виходять, він потяг з столу скатерку (Панч, В дорозі, 1959, 114).
2. Пов’язаний із живленням.
Багаторічні трави сприятливо впливають також на поживний режим грунту (Колг. Укр., 5, 1958, 21);
Розроблено прискорений спосіб підвищення поживної цінності соломи обробкою її аміачною водою в комплексі із запарюванням (Хлібороб Укр., 10, 1964, 31).
∆ Пожи́вне середо́вище:
а) розчин, застосовуваний у мікробіології для вирощування бактерій, грибків, водоростей.
Він [С. М. Виноградський] розробив і вперше ввів у мікробіологічну практику метод так званого вибірного поживного середовища, яке створювало умови для розмноження тільки певного виду мікробів (Наука.., 9, 1956, 34);
б) взагалі те, що є основою вирощування, розвитку якого-небудь організму.
Рослини.. були використані [в космічному кораблі] як поживне середовище для вирощування молюсків (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 11).
Значення в інших словниках
- поживний — (який має багато поживних речовин) живильний, ситний. Словник синонімів Полюги
- поживний — пожи́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- поживний — (харч) тривний, ситний, їстівний; (- середовище) біол. живильний. Словник синонімів Караванського
- поживний — -а, -е. 1》 Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь. || Багатий на речовини, які живлять організм; корисний для живого організму. || Придатний для їжі. 2》 Пов'язаний із живленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поживний — ПОЖИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який містить необхідні для живлення організму речовини; признач. для харчування, живлення кого-, чого-небудь. Всю розсаду ми вирощуємо в поживних горщечках (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- поживний — ПОЖИ́ВНИЙ (який містить необхідні для живлення організму речовини; цілком придатний для їжі), ЖИВИ́ЛЬНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм., ЗАЖИ́ВНИЙ діал.; КАЛОРІ́ЙНИЙ (який має достатню кількість калорій); СИ́ТНИ́Й, ТРИ́ВНИ́Й, ТРИВКИ́Й рідше (який добре тамує голод). Словник синонімів української мови
- поживний — Пожи́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)