пожинати
ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., що.
1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати.
Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко).
2. перен. Одержувати що-небудь унаслідок зробленого, здійсненого; користуватися наслідками зробленого, здійсненого.
[Юда:] Що він посіяв, те й пожав! Сам винен! (Леся Українка).
3. тільки док. Жати якийсь час.
Саме жали ячмінь, а він уже перестиг – сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати, отож пожали [мати з сином], поки можна було, та й вернулися із степу зарані перед обідом (А. Головко).
4. тільки док. Вижати, зжати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Чи я в полі не пшениця була..? Взяли мене да й пожали, У снопики пов'язали (П. Чубинський);
Де був єчменець [ячмінець], овесець високо, – давно пожали (Г. Хоткевич).
◇ (1) Пожина́ти / пожа́ти ла́ври – користуватися наслідками успіхів, досягнень і т. ін.
Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (С. Васильченко);
Кров залила професорове обличчя. Здогадався: операція на випадок успіху – відкриття в науці. Городенко не хоче пожинати лаври сама (Л. Дмитерко);
Завдяки збігові обставин Коротун уперше пожав чужі лаври (з газ.);
(2) Пожина́ти / пожа́ти плоди́ чого – користуватися наслідками праці, діяльності і т. ін.
Микола часто запізнювався, іноді не відвідував занять, прийшла пора екзаменів – пожинай плоди (з усн. мови);
Пожина́ти плоди́ пе́ршості.
Козакова розбирали піхотинські ревнощі .. А танкісти, пожинаючи десь поблизу плоди першості, стрімко йдучи вперед, залишали.. свіжі сліди своєї роботи (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)