пожинати —
-аю, -аєш, недок., пожати, -жну, -жнеш, док., перех. 1》 Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. 2》 перен. Одержувати що-небудь унаслідок зробленого, здійсненого; користуватися наслідками зробленого, здійсненого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пожинати —
ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., що. 1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко). 2. перен.
Словник української мови у 20 томах
пожинати —
пожина́ти / пожа́ти ла́ври. Користуватися наслідками успіхів, досягнень і т. ін. Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (С. Васильченко); Кров залила професорове обличчя. Здогадався: операція на випадок успіху — відкриття в науці.
Фразеологічний словник української мови
пожинати —
I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст.
Словник синонімів української мови
пожинати —
ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. 1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (Гонч., Вибр., 1959, 209). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах
пожинати —
Пожина́ти, -на́ю, -єш сов. в. пожати, -жну, -жнеш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали. Чуб. V. 538.
Словник української мови Грінченка