Словник української мови у 20 томах

пожитки

ПОЖИ́ТКИ, ів, мн., розм.

Дрібне майно, хатні речі.

Родички зносили свої дрібні пожитки, скриньки.., свої торбинки (І. Нечуй-Левицький);

Дома в Костя Григоровича сьогодні вкладаються з пожитками, готуються до від'їзду (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. пожитки — мн. (поблажливо про власне незначне майно) манаття, розм. збіжжя// хатні речі.  Словник синонімів Полюги
  2. пожитки — пожи́тки множинний іменник розм.  Орфографічний словник української мови
  3. пожитки — див. МАЙНО, ПОЖИТОК.  Словник синонімів Караванського
  4. пожитки — -ів, мн., розм. Дрібне майно, хатні речі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пожитки — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
  6. пожитки — ПОЖИ́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне майно, домашні речі. Родички зносили свої дрібні пожитки, скриньки.., свої торбинки (Н.-Лев., І, 1956, 313); Дома в Костя Григоровича сьогодні вкладаються з пожитками, готуються до від’їзду (Гончар, IV, 1960, 32).  Словник української мови в 11 томах