пожмаканий

ПОЖМА́КАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до пожма́кати.

Він витяг з кишені піджака вже добре пожмакану газету (В. Собко);

// у знач. прикм.

Витяг [Петро Карпович] з-за халяви товстий пожмаканий рукопис (Є. Кравченко);

Вбрання було підібрано вибагливо, зі смаком і явно личило їй. Не пожмакане, а випрасуване, свіже... (О. Гончар);

// пожма́кано, безос. пред.

Лист пожмакано, але нічого – на куриво годиться (Ю. Смолич);

Покривало стягнено зі стола, пожмакано, кинуто на підлогу (Григорій Тютюнник).

2. у знач. прикм. Те саме, що зім'я́тий 3.

Пожмакане, вже підстаркувате лице виглядало як маска (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. пожмаканий — пожма́каний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пожмаканий — див. зім'ятий  Словник синонімів Вусика
3. пожмаканий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пожмакати. || пожмакано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Те саме, що зім'ятий 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожмаканий — ЗІМ'Я́ТИЙ прикм. (який зім'явся чи якого зім'яли), ПОМ'Я́ТИЙ, М'Я́ТИЙ, ПО́БГАНИЙ, ЗЖМА́КАНИЙ (ЗІЖМА́КАНИЙ) розм., ПОЖМА́КАНИЙ розм., ЗАЖМА́КАНИЙ розм., ПОЖМАКО́ВАНИЙ рідко. Ольга взяла зім'ятий і брудний лист (Я.  Словник синонімів української мови
5. пожмаканий — ПОЖМА́КАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пожма́кати. Він витяг з кишені піджака вже добре пожмакану газету (Собко, Нам спокій.., 1959, 52); // У знач. прикм. Витяг [Петро Карпович] з-за халяви товстий пожмаканий рукопис (Є. Кравч., Квіти..  Словник української мови в 11 томах