позабиратися
ПОЗАБИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Проникнути, зайти, залізти куди-небудь (про всіх або багатьох).
– Позабираються [Христя і Мар'я] до панича в хату! Чого? – гримала Пистина Іванівна (Панас Мирний);
Позабиравшись в спорожнілі аудиторії на факультетах, сидять над конспектами студенти (О. Гончар).
2. Піти, поїхати звідкись, куди-небудь (про всіх або багатьох).
Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір'ю і муркотів дуже жалібно (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)