позабиратися
ПОЗАБИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Проникнути, зайти, залізти куди-небудь (про всіх або багатьох).
— Позабираються [Христя і Мар’я] до панича в хату! Чого? — гримала Пистина Іванівна (Мирний, III, 1954, 205);
Позабиравшись в спорожнілі аудиторії на факультетах, сидять над конспектами студенти (Гончар, Людина.., 1960, 3).
2. Піти, поїхати звідкись, куди-небудь (про всіх або багатьох).
Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір’ю і муркотів дуже жалібно (Фр., IV, 1950, 82).
Словник української мови (СУМ-11)