позабуватися

ПОЗАБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм. Те саме, що позабува́ти 1.

– Так як звуть вас, мої дітоньки? – жартував Микола. – Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться [вбрехатися] (І. Нечуй-Левицький);

Те, що в дитячих літах чується, .. потім якось забувається.., того-то я багацько з Івасевих казок позабувавсь (Грицько Григоренко);

Солов'ї співать позабувались (Сл. Б. Грінченка).

2. Поступово зникнути з пам'яті, з думок (про все або багато чого-небудь).

Багато з того, що тоді було, позабувалося – адже їй тільки чотири роки було, як мати вмерла (Б. Грінченко);

Ті слова давно позабувались, а тепер вони, як травичка по дощі, підводять голівки, .. живуть і радіють (Ірина Вільде).

3. Не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь.

Позабувалися сумок.

Значення в інших словниках

1. позабуватися — позабува́тися 1 дієслово доконаного виду позабувати; не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь розм. позабува́тися 2 дієслово доконаного виду поступово зникнути з пам'яті, з думок — про все або багато чого-небудь  Орфографічний словник української мови
2. позабуватися — -аюся, -аєшся, док. 1》 розм. Те саме, що позабувати 1). 2》 Поступово зникнути з пам'яті, з думок (про все чи багато чого-небудь). 3》 Не взяти з собою, залишити через неуважність усе чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позабуватися — ПОЗАБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. розм. Те саме, що позабува́ти 1. — Так як звуть вас, мої дітоньки? — жартував Микола. — Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться (Н.-Лев., II, 1956, 220); Те, що в дитячих літах чується, ..  Словник української мови в 11 томах
4. позабуватися — Позабува́тися, -ва́ємося, -єтеся гл. 1) Забыть (о многихъ). Солов'ї співать позабувались. Мил. 93. А ми всі позабувалися, що нам ще й на хутір заходити, та й проминули його. Харьк. у. 2) Безл. Быть забытымъ (о многомъ). Усе вже позабувалося.  Словник української мови Грінченка