позабуватися

позабува́тися

-аюся, -аєшся, док.

1》 розм. Те саме, що позабувати 1).

2》 Поступово зникнути з пам'яті, з думок (про все чи багато чого-небудь).

3》 Не взяти з собою, залишити через неуважність усе чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. позабуватися — позабува́тися 1 дієслово доконаного виду позабувати; не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь розм. позабува́тися 2 дієслово доконаного виду поступово зникнути з пам'яті, з думок — про все або багато чого-небудь  Орфографічний словник української мови
2. позабуватися — ПОЗАБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. розм. Те саме, що позабува́ти 1. – Так як звуть вас, мої дітоньки? – жартував Микола. – Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться [вбрехатися] (І. Нечуй-Левицький); Те, що в дитячих літах чується, ..  Словник української мови у 20 томах
3. позабуватися — ПОЗАБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. розм. Те саме, що позабува́ти 1. — Так як звуть вас, мої дітоньки? — жартував Микола. — Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться (Н.-Лев., II, 1956, 220); Те, що в дитячих літах чується, ..  Словник української мови в 11 томах
4. позабуватися — Позабува́тися, -ва́ємося, -єтеся гл. 1) Забыть (о многихъ). Солов'ї співать позабувались. Мил. 93. А ми всі позабувалися, що нам ще й на хутір заходити, та й проминули його. Харьк. у. 2) Безл. Быть забытымъ (о многомъ). Усе вже позабувалося.  Словник української мови Грінченка