позабути

ПОЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Те саме, що забу́ти 1, 2, 4.

Хома вже давно позабув, який тогді [тоді] день був (Г. Квітка-Основ'яненко);

Позабула [Катерина] нараз молитви (Г. Хоткевич);

Я з думою молодою Усе позабуду. І з проклятою журбою Незнакомий [незнайомий] буду (С. Руданський);

Коли жандарм проїжджав через Ластівки, пригадав собі циганів, про котрих зовсім був позабув (І. Франко);

– Скоріше, козаче, в могилі буду, Ніж тебе, серденько, да позабуду! (П. Чубинський);

Софії чи Празі хіба позабути, Як радо і щиро вітали здаля Визволення їхнє московські салюти (М. Нагнибіда);

[Сильвестр:] Дивись, Микито, знов мою пораду Ти позабув і судиш про князів! (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. позабути — позабу́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. позабути — -уду, -удеш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що забути 1), 2), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позабути — ПОЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що забу́ти 1, 2, 4. Хома вже давно позабув, який тогді [тоді] день був (Кв.-Осн., II, 1956, 233); Позабула [Катерина] нараз молитви (Хотк., II, 1966, 253); Я з думою молодою Усе позабуду.  Словник української мови в 11 томах