позагортати

ПОЗАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. кого, що. Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Взяла діти, позагортала (Сл. Б. Грінченка).

2. що. Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях.

3. що. Загорнути на собі поли одягу (про всіх або багатьох).

Сісти, позагортавши поли кожуха.

4. що. Заси́пати, заки́дати чим-небудь усе або багато чогось (ями, борозни і т. ін.).

Додолу трохи зерна розсипалося. Він помацки позагортав його землею (Б. Грінченко);

– Напалять [пастухи] сухого картоплиння, а тоді понаносять картузами картоплі, позагортають у попіл і печуть (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. позагортати — позагорта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позагортати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. 2》 Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях. 3》 Загорнути на собі поли одягу (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позагортати — ПОЗАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Взяла діти, позагортала (Сл. Гр.). 2. Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях.  Словник української мови в 11 томах
4. позагортати — Позагорта́ти, -та́ю, -єш гл. Завернуть (во множествѣ). Взяла діти, позагортала. Драг. 411.  Словник української мови Грінченка