позагортати
ПОЗАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. кого, що. Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Взяла діти, позагортала (Сл. Б. Грінченка).
2. що. Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях.
3. що. Загорнути на собі поли одягу (про всіх або багатьох).
Сісти, позагортавши поли кожуха.
4. що. Заси́пати, заки́дати чим-небудь усе або багато чогось (ями, борозни і т. ін.).
Додолу трохи зерна розсипалося. Він помацки позагортав його землею (Б. Грінченко);
– Напалять [пастухи] сухого картоплиння, а тоді понаносять картузами картоплі, позагортають у попіл і печуть (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позагортати — позагорта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позагортати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. 2》 Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях. 3》 Загорнути на собі поли одягу (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позагортати — ПОЗАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Взяла діти, позагортала (Сл. Гр.). 2. Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях. Словник української мови в 11 томах
- позагортати — Позагорта́ти, -та́ю, -єш гл. Завернуть (во множествѣ). Взяла діти, позагортала. Драг. 411. Словник української мови Грінченка