позаздрити

ПОЗА́ЗДРИТИ, рю, риш, док., кому, на що і без дод.

Відчути досаду, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншої людини; позавидувати.

Круг Параскіци зробилося так просторо, що навіть попадя могла б їй позаздрити (М. Коцюбинський);

Ох, коли б скоріше, хлопче, мрії ті твої справдились, бо й на їх позаздрить може який-небудь злий божок... (Леся Українка);

– От кому найкраще жити – лісовикам, – вдихаючи яблуневий настій, позаздрив Григорій (М. Стельмах);

Я в труді його [поета] бачив не раз. Мабуть, кожен позаздрив би з нас Вмінню плідно, невтомно робити (П. Воронько);

Високо в небі плавав орел, і Марія позаздрила на його широкі крила (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. позаздрити — поза́здрити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаздрити — -рю, -риш. Док. до заздрити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаздрити — ПОЗА́ЗДРИТИ, рю, риш. Док. до за́здрити. — Круг Параскіци зробилося так просторо, що навіть попадя могла б їй позаздрити (Коцюб., І, 1955, 276); Ох, коли б скоріше, хлопче, мрії ті твої справдились, бо й на їх позаздрить може який-небудь злий божок… (Л.  Словник української мови в 11 томах
4. позаздрити — Позаздрити, -дрю, -риш гл. Позавидовать.  Словник української мови Грінченка