позазичати

ПОЗАЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., (собі) чого, (собі) що, діал.

Набрати в борг багато чого-небудь (грошей, харчів тощо); напозичати.

Значення в інших словниках

1. позазичати — позазича́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. позазичати — Позазича́ти, -ча́ю, -єш гл. Занять (во множествѣ, о многихъ).  Словник української мови Грінченка