позазичати
ПОЗАЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., (собі) чого, (собі) що, діал.
Набрати в борг багато чого-небудь (грошей, харчів тощо); напозичати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позазичати — позазича́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- позазичати — Позазича́ти, -ча́ю, -єш гл. Занять (во множествѣ, о многихъ). Словник української мови Грінченка