позакривати
ПОЗАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. кого, що. Загородити, затулити і т. ін. все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Густе гілля позвішувалось з тинів на улиці й зовсім позакривало хати (І. Нечуй-Левицький);
Паничі захіхікали і, щоб вдержатись, позакривали роти кулаками (М. Коцюбинський);
Поприбираються, було [дівчата], в сукні, поодягають поверх їх керсетки, хустками позакривають на голові настобурчені “гейші” і .. ходять з кінця в кінець майдану (С. Васильченко).
2. що. Скласти, стулити все або багато чого-небудь, що розкрите, розгорнуте.
Мати позакривала віконниці, засвітила каганець та поставила на столі (Григорій Тютюнник).
3. що, перен. Припинити діяльність усіх або багатьох, заборонити все або багато чого-небудь.
Позакривати школи.
◇ (1) Позакрива́ти роти́ – те саме, що Затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.) (див. затуля́ти);
(2) Роти́ позакрива́ти (д) див. затуля́ти.
Словник української мови (СУМ-20)