позакривати

ПОЗАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Загородити, затулити і т. ін. все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Густе гілля позвішувалось з тинів на улиці й зовсім позакривало хати (Н.-Лев., II, 1956, 28);

Паничі захіхікали і, щоб вдержатись, позакривали роти кулаками (Коцюб., І, 1955, 38);

Поприбираються, було [дівчата], в сукні, поодягають поверх їх керсетки, хустками позакривають на голові настобурчені «гейші» і.. ходять з кінця в кінець майдану (Вас., І, 1959, 375).

2. Скласти, стулити все або багато чого-небудь, що розкрите, розгорнуте.

Мати позакривала віконниці, засвітила каганець та поставила на столі (Тют., Вир, 1964, 387).

◊ Позакрива́ти роти́ — те саме, що Закри́ти ро́та (рот) (усім або багатьом) ( див. закрива́ти).

3. перен. Припинити діяльність усіх або багатьох, заборонити все або багато чого-небудь.

Позакривати школи.

Значення в інших словниках

1. позакривати — позакрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позакривати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Загородити, затулити і т. ін. все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. 2》 Скласти, стулити все чи багато чого-небудь, що розкрите, розгорнуте. 3》 перен. Припинити діяльність усіх чи багатьох, заборонити все чи багато чого-небудь. Позакривати школи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позакривати — ПОЗАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Загородити, затулити і т. ін. все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Густе гілля позвішувалось з тинів на улиці й зовсім позакривало хати (І.  Словник української мови у 20 томах
4. позакривати — затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати.  Фразеологічний словник української мови
5. позакривати — Позакрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Закрыть (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка