позаносити

ПОЗАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що.

1. Несучи когось, щось, доставити куди-небудь (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Позаносити дітей матерям на годування.

2. Заси́пати чимсь усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох, у багатьох місцях;

// безос.

Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями (з публіц. літ.);

// Заповнити або покрити змитими часточками ґрунту, піску.;

// безос.

Місцями й позаносило її [низину] напровесні мулом із провалля (Є. Кротевич).

Значення в інших словниках

1. позаносити — позано́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаносити — -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Занести все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. 2》 Засипати чимсь усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох, у багатьох місцях. || безос. || Заповнити або покрити змитими часточками ґрунту, піску. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаносити — ПОЗАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Занести все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. 2. Заси́пати чимсь усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох, у багатьох місцях; // безос.  Словник української мови в 11 томах
4. позаносити — Позано́сити, -шу, -сиш гл. То-же, что и занести, но во множествѣ.  Словник української мови Грінченка