позбавлений

ПОЗБА́ВЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до позба́вити.

Справді, єдиній дочці такого батька, рано позбавленій материнського впливу, даремно було б доводити, що її “принципи” утопічні і не годяться в наші обставини (Леся Українка);

В'ялий, мов риба, позбавлена води, Сергій ішов з дому і такий самий і повертався (Г. Епік);

Не існує гіршої муки для митця, ніж бути позбавленим змоги творити прекрасне... для щастя людей... (З. Тулуб);

// Який не має чого-небудь.

Та що вона знає? Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (І. Франко);

Класові жаргони позбавлені будь-якої мовної самостійності (з наук. літ.).

(1) Не позба́влений чого – який має, якому властиве що-небудь.

Писарша тепер вбралась в нову шерстяну зелену сукню, ще й почепила на шию шість разків доброго товстого намиста .. Кольори були різкі, але не позбавлені ефекту (І. Нечуй-Левицький);

Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. позбавлений — позба́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позбавлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позбавити. || Який не має чого-небудь. Позбавлений права громадянства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позбавлений — ПОЗБА́ВЛЕНИЙ чого, ВІ́ЛЬНИЙ від чого. Проект, можна сказати, експериментальний і не позбавлений риску (І. Волошин); Відчує (людина) себе вільною від усіх тих пут, які єднали її з печерою, з кам'яним віком (Є. Гуцало).  Словник синонімів української мови
4. позбавлений — ПОЗБА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позба́вити. Справді, єдиній дочці такого батька, рано позбавленій материнського впливу, даремно було б доводити, що її «принципи» утопічні і не годяться в наші обставини (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах