позбувати

ПОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Збути все або багато чого-небудь.

В її клункові були коралі та деяка одежина. Вона те все позбувала .. – та грошей було мало (М. Коцюбинський);

Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували [люди]; Де товаряка, одежина годна, Все те на хліб позбували (І. Манжура);

Настя стала роздавати із скрині усе добро, яке було: .. і подушки, і рядна, усе позбувала за царство небесне Марусі і за душу свою і Наумову (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. позбувати — позбува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позбувати — -аю, -аєш, док., перех. Збути все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позбувати — позбува́ти / позбу́ти жир (жи́ру). Худнути. (Храпко:) Їй-Богу пострижу (Дуню)! Хай лиш там свого жиру позбуде (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
4. позбувати — ПОЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Збути все або багато чого-небудь. В її клункові були коралі та деяка одежина. Вона те все позбувала.. — та грошей було мало (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. позбувати — Позбува́ти, -ва́ю, -єш гл. Сбыть (во множествѣ). Подушки і рядна, усе позбувала за царство небесне Марусі і за душу свою й Наумову. Кв.  Словник української мови Грінченка