позбігати

ПОЗБІГА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину).

Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода (Г. Квітка-Основ'яненко);

// тільки мн., розм. Втратити частину вмісту рідини, яка виливається через край при закипанні (про все або багато чогось).

Семениха .. прикладає до ватри трісок і пантрує, аби горшки не позбігали (Марко Черемшина).

2. тільки мн. Збігти куди-небудь (про всіх або багатьох).

З двора й собаки наші позбігали (Сл. Б. Грінченка).

ПОЗБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Швидко обходи́ти, оббі́гати якусь територію, побувати скрізь або в багатьох місцях.

Там-то стежечок і до води й до сусіди, і до другої. Все то позбігали, повиходжували легесенькі ніжечки дівочі (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. позбігати — позбі́гати дієслово доконаного виду швидко обходити, оббігати якусь територію розм. позбіга́ти дієслово доконаного виду стекти скрізь або в багатьох місцях  Орфографічний словник української мови
2. позбігати — I позбіг`ати-ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину). || тільки мн., розм. Втратити частину вмісту рідини, яка виливається через край при закипанні (про все чи багато чогось). 2》 тільки мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позбігати — ПОЗБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Швидко обходи́ти, оббі́гати якусь територію, побувати скрізь або в багатьох місцях. Там-то стежечок і до води й до сусіди, і до другої.  Словник української мови в 11 томах
4. позбігати — Позбіга́ти, -гаємо, -єте гл. Сбѣжать (о многихъ). З двора й собаки наші позбігали. Г. Барв. 54.  Словник української мови Грінченка