позбігати

I позбіг`ати-ає, -аємо, -аєте, док.

1》 Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину).

|| тільки мн., розм. Втратити частину вмісту рідини, яка виливається через край при закипанні (про все чи багато чогось).

2》 тільки мн. Збігти куди-небудь (про всіх чи багатьох).

II позб`ігати-аю, -аєш, док., перех., розм.

Швидко обходити, оббігати якусь територію, побувати скрізь або в багатьох місцях.

Значення в інших словниках

1. позбігати — позбі́гати дієслово доконаного виду швидко обходити, оббігати якусь територію розм. позбіга́ти дієслово доконаного виду стекти скрізь або в багатьох місцях  Орфографічний словник української мови
2. позбігати — ПОЗБІГА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину). Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода (Г. Квітка-Основ'яненко); // тільки мн., розм.  Словник української мови у 20 томах
3. позбігати — ПОЗБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Швидко обходи́ти, оббі́гати якусь територію, побувати скрізь або в багатьох місцях. Там-то стежечок і до води й до сусіди, і до другої.  Словник української мови в 11 томах
4. позбігати — Позбіга́ти, -гаємо, -єте гл. Сбѣжать (о многихъ). З двора й собаки наші позбігали. Г. Барв. 54.  Словник української мови Грінченка