позвертати

ПОЗВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. без прям. дод. Звернути (з дороги), змінити напрям руху (про всіх або багатьох).

Коні позвертали з шляху.

2. кого, що. Спрямувати вбік усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Позвертати коней з шляху.

3. що, розм. Ударивши, різко повернувши, перекосити, викривити, пошкодити щелепи, в'язи, кінцівки і т. ін.

Значення в інших словниках

1. позвертати — позверта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позвертати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Звернути (з дороги), змінити напрям руху (про всіх чи багатьох). 2》 перех. Спрямувати вбік усіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. 3》 перех., розм. Ударивши, різко повернувши, перекосити, викривити, пошкодити щелепи, в'язи, кінцівки і т. ін. Позвертати шиї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позвертати — ПОЗВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Звернути (з дороги), змінити напрям руху (про всіх або багатьох). Коні позвертали з шляху. 2. перех. Спрямувати вбік усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Позвертати коней з шляху. 3. перех., розм.  Словник української мови в 11 томах