Словник української мови у 20 томах

позвіювати

ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., що.

Звіяти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях;

// безос.

Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля (Сл. Б. Грінченка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. позвіювати — позві́ювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. позвіювати — -юю, док., перех. Звіяти все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позвіювати — ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Звіяти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях; // безос. Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
  4. позвіювати — Позвіювати, -віюю, -єш гл. Свѣять, сдуть (во множествѣ). Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля. Славяносерб. у.  Словник української мови Грінченка