поздоровкатися
ПОЗДОРО́ВКАТИСЯ, аюся, аєшся, до кого, з ким і без дод., розм.
Док. до здоро́вкатися.
Прийшов [парубок] у хату, з усіма поздоровкався (з казки);
Генерал перш усього підійшов до них [москалів], поздоровкався (Панас Мирний);
[Жінка:] Хоч би поздоровкався [Хома] до людей (С. Васильченко);
Матюха поздоровкався за руку з обома жінками (А. Головко);
[Марина:] Еге, я як почула, на коня – і туди. Дивлюсь – Очерет мов хмара, ледве поздоровкався зі мною (О. Корнійчук);
// з чим, перен. Несподівано наштовхнутися на що-небудь.
Всмак погомонівши з дядьком, сторч головою лечу до хатини. В клуні я мало не поздоровкався з стовпом і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах);
// без дод., розм. Побажати здоров'я, п'ючи горілку, вино і т. ін.
Отець Степан налив чарку, поздоровкався й випив до Балабухи, а потім подав чарку Балабусі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)