поземка

ПОЗЕ́МКА, и, ж.

Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром.

З ранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О. Донченко);

Йому здавалося, що Орськ десь зовсім близько, але у згуслому потоку поземки не блимав жодний вогник, а мороз міцніше й міцніше проймав тіло (З. Тулуб);

* Образно. Проти порубу дорогу перемело піском; піщана поземка світлими мечами заклинювалась у ріллю (І. Волошин);

* У порівн. Вітер підхоплював цвіт і рожевою поземкою ганяв по вулиці (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. поземка — позе́мка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поземка — див. вітер; заметіль  Словник синонімів Вусика
3. поземка — -и, ж. Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поземка — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.  Словник синонімів української мови
5. поземка — ПОЗЕ́МКА, и, ж. Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром. З ранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (Донч.  Словник української мови в 11 томах