поземка

ПОЗЕ́МКА, и, ж. Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром.

З ранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (Донч., III, 1956, 128);

Йому здавалося, що Орськ десь зовсім близько, але у згуслому потоку поземки не блимав жодний вогник, а мороз міцніше й міцніше проймав тіло (Тулуб, В степу.., 1964, 204);

*Образно. Проти порубу дорогу перемело піском; піщана поземка світлими мечами заклинювалась у ріллю (Вол., Дні.., 1958, 55);

*У порівн. Вітер підхоплював цвіт і рожевою поземкою ганяв по вулиці (Чорн., Красиві люди, 1961, 45).

Значення в інших словниках

1. поземка — позе́мка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поземка — див. вітер; заметіль  Словник синонімів Вусика
3. поземка — -и, ж. Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поземка — ПОЗЕ́МКА, и, ж. Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром. З ранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О.  Словник української мови у 20 томах
5. поземка — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.  Словник синонімів української мови