позивака

ПОЗИВА́КА, и, ч. і ж., розм., зневажл.

Той, хто постійно подає на когось позови до суду, судиться з кимось.

Ну й позивака ж він! (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. позивака — позива́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота сутяжник розм.  Орфографічний словник української мови
2. позивака — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що сутяжник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позивака — ПОЗИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що сутя́жник. Ну й позивака ж він! (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. позивака — Позива́ка, -ки об. Сутяга. Ну й позивака ж він! Лохв. у.  Словник української мови Грінченка