1. Словник української мови у 20 томах

позивака

ПОЗИВА́КА, и, ч. і ж., розм., зневажл.

Той, хто постійно подає на когось позови до суду, судиться з кимось.

Ну й позивака ж він! (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позивака — позива́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота сутяжник розм. Орфографічний словник української мови
  2. позивака — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що сутяжник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позивака — ПОЗИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що сутя́жник. Ну й позивака ж він! (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. позивака — Позива́ка, -ки об. Сутяга. Ну й позивака ж він! Лохв. у. Словник української мови Грінченка