позлазити

ПОЗЛА́ЗИТИ, ить, имо, ите і ПОЗЛІЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте. док.

1. Злізти, спуститися вниз звідкись, з чого-небудь (про всіх або багатьох).

Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней (І. Франко);

Кілометрів за три від села спинилися [розвідники], позлазили з саней (А. Шиян);

Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти (Н. Кобринська);

* Образно. Декотрі [хатки] позлазили наниз, поховались між купами каміння, попритулювались до провалин (І. Нечуй-Левицький).

2. Відпасти, відвалитися в багатьох місцях, залишаючи ушкоджену або оголену поверхню чого-небудь.

Пруття наносили цілу стирту, – фабрика в хаті! Я гиллі [гілля] обламую, вона листя обчімхує, аж їй шкіра з долонів [долонь] позлазила (І. Франко).

3. Піднятися, виповзти і т. ін. нагору, вилізти на що-небудь (про всіх або багатьох).

Хлопці та підпарубочі, котрим із-за людей нічого не видко, так аж на верби позлазили і вкрили їх, мов ті галки... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гордій звелів кільком чоловікам позлазити на хати і гасити іскри, а сам почав порядкувати коло комор (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. позлазити — позла́зити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позлазити — -ить, -имо, -ите і позлізати, -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Злізти, спуститися вниз звідкись, з чого-небудь (про всіх чи багатьох). 2》 Відпасти, відвалитися в багатьох місцях, залишаючи ушкоджену або оголену поверхню чого-небудь. 3》 Піднятися, виповзти і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позлазити — ПОЗЛА́ЗИТИ, ить, имо, ите і ПОЗЛІЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте. док. 1. Злізти, спуститися вниз звідкись, з чого-небудь (про всіх або багатьох). Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. позлазити — Позлазити, -зимо, -зите гл. 1) Слѣзть (о многихъ). Декотрі позлазили вниз. Левиц. І. 90. Брати позлазили з дуба. Драг. 340. 2) Взлѣзть (о многихъ). Хлопці позлазили на дерева. Позлазим на дуба та переночуєм. Драг. 340.  Словник української мови Грінченка